блог соціально-психологічної служби Старобабанівського ліцею : Поради для батьків

Ігри для зняти напруги

Ці ігрові вправи допоможуть зняти напругу та відчути розслаблення. Виконуйте їх разом з дітьми

Публікація підготована в межах проєкту "Безпечний простір: комплексна психосоціальна підтримка українських шкіл в умовах війни", який реалізовується ГО "Слова допомагають" та спеціалістами Центр психічного здоров'я НаУКМА за підтримки Plan International. Проєкт фінансується Іспанським агентством міжнародного співробітництва та розвитку (AECID). Публікація відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Plan International.

Що робити, якщо дитину турбують погані спогади.

Які сигнали посилає нам дитина, яка має ризик до вчинення самогубства

За перші 2 тижні жовтня у новинах прогриміло вже 2 випадки скоєння самогубства підлітками у м. Києві.

Дуже часто підлітки чи діти посилають нам сигнали у вигляді висловлень, погроз, спроб самогубства, щоб повідомити про свої наміри та потенційну небезпеку.

Які ж поведінкові прояви, на підставі яких можна вчасно виявити дітей з високим ризиком вчинення суїцидальних дій?

Дитина відкрито каже друзям/подругам, знайомим, що хоче накласти на себе руки

Дитина «репетирує» вчинення самогубства (демонструє петлю з ременя, мотузки, імітує самогубство тощо)

Шукає засоби самогубства або готує відповідні умови (купує отруйні/лікарські препарати)

Каже: «Мені все набридло», «Який сенс у тому, що я живу», «Не хочу більше нікого бачити, нічого робити»

Скаржиться на погані передчуття «Відчуваю, що скоро я помру»

Дитина постійно питає чи сама цікавиться питанням смерті, загробним життям чи похоронними ритуалами

Використовує натяки чи погрози: «Потерпіть ще трохи мене, недовго вам залишилось мучитися», «Ви ще пошкодуєте, але буде вже пізно»

Прибирає ретельно свою кімнату, роздає дорогоцінні для себе речі

Дитина стає раптово спокійною після стану стресу або тривалої депресії

Таємно готує щось і відмовляється пояснює що саме

Дитина знаходиться тривалий час зосередженою та внутрішньому стані. Не хоче бачитися з близькими друзями/подругами, ходити в гості, робити звичні речі

У наступних дописах розберемо дії педагога/ині та близьких родичів дитини на відповідні сигнали дитини.

А якщо ви вже помічаєте за своєю дитиною чи учнем/ученицею подібну поведінку – звертайтеся до наших консультантів терміново:

116 111

0 800 500 225

Telegram: @CHL116111

Instragram: @childhotline_ua

Facebook: childhotline.ukraine

Проєкт «Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Фаза 2», впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» і Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), за підтримки уряду Японії.

#childhotline #116111UA #НДМГЛ #гарячалініядопомоги #гарячалініяпідтримки #національнагарячалінія

#UNICEF #UNICEFUkraine #ЮНІСЕФ

10 порад, як зрозуміти і прийняти дитину-підлітка

Вперті, зухвалі, нікого не слухають і нічого не хочуть робити — так батьки часто описують своїх дітей-підлітків. Як пережити складний тинейджерський вік і стати для дитини не ворогом, а підтримкою? Про це арт-терапевт і практичний психолог Олена Тараріна пише у своїй книжці «Бути собою. 10 гаджетів для щастя». Авторка вважає, що головне завдання батьків — відкрити серце своїм дітям, і дає поради, як зрозуміти і прийняти своїх дітей.

1. Діти вказують на наші слабкі сторони

Подумайте і випишіть на аркуші три риси характеру вашої дитини, які вас дратують. Можливо, ви напишете: забудькуватий, безвідповідальний, впертий, неуважний, апатичний. А тоді запитайте себе: чиї це риси характеру — дитини чи ваші? Якщо чесно дасте собі відповідь на це питання, то зрозумієте, що підлітки своєю поведінкою кричать батькам про те, де в них слабкі сторони.

2. Діти тренують в батьках терпіння

Усі діти тренують в батьках терпіння. Чи знаєте ви хоч одного олімпійського чемпіона чи видатну людину, яка досягла успіху без терпіння? Так от, наші діти-підлітки вірять у нашу геніальність і тренують нас, тоді як ми, дорослі, щодня сумніваємося у собі. Тобто, наші діти все почули з першого разу, але удають, що не чують, щоб ми з вами досягли успіху. Подумайте, що, окрім терпіння, розвиває в вас ваша дитина. Можливо, це фантазія, креативність, наполегливість. Та головна риса, в якій дитина нас тренує, це саме те, що допоможе батькам як парі досягти щастя і гармонії.

3. Ваші діти нічого вам не винні

Чи ходили ви коли-небудь у дитячий будинок або спілкувалися з дітьми з інвалідністю? Що ви відчували? Вам, напевно, було складно, ви співпереживали, ваше серце відкривалося. Я часто ходила зі своїми студентами в сиротинці проводити арт-терапію, і точно знаю, що там хочеться всиновити кожну дитину. А що відбувається, коли ми приходимо додому? Вимоги до власних дітей — ти зробив уроки? Чому в кімнаті не прибрано? Чому в планшеті сидиш? Ми поводимося зі своїми дітьми так, ніби вони нам винні. Коли ми відкриваємо серце до інших дітей і закриваємо його для своїх, наші рідні діти починають хворіти, у них стаються проблеми. Любіть своїх дітей, поки вони здорові, щасливі, хай навіть трохи неслухняні. Запам’ятайте: коли ми кричимо на дітей, вони відчувають це так, ніби їх здали в дитбудинок — вони в цю мить є непотрібними.

4. Відкрийте серце

Чи бувало таке, що слухаєте свою дитину і думаєте: що за дурниці ти несеш? Коли вам здається, що ваша дитина каже маячню, це означає лише те, що ваше серце в цю мить закрите. Пригадайте, як ви реагуєте, коли повну нісенітницю лепече немовля? Ви милуєтеся, захоплюєтеся цим лепетанням. Так само з емпатією і терпінням ми сприймаємо слова дуже старенької бабусі, адже розуміємо і поважаємо її вік. І тільки коли приходить додому наш підліток і починає верзти дурниці, ми закриваємо серце і починаємо його сварити. Щоразу, коли ви думаєте, що ваша дитина каже нісенітницю, вийдіть у ванну чи коридор, подихайте на самоті і зробіть свою роботу — відкрийте серце до своєї дитини. Те, що може здаватися дурницею для вас, для дитини може бути страхом висловитися, невмінням розповісти — чим завгодно, тільки не маячнею.

5. Бачити підлітка, а не проблему

Запитайте себе: ви бачите свою дитину-підлітка чи проблему? Уявіть, як живеться людині, коли помічають не її саму, а лише негаразди, пов’язані з нею: не робить, не слухає, не відповідає, не спить, сидить у гаджеті, має цигарки в кишені тощо. На батьківських зборах часто прошу батьків назвати три хороші риси своїх дітей. Багатьом стає соромно — бо раніше вони про це думали і хорошого у своїх підлітках не помічали.

6. Дитина перевіряє вас на здатність любити

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти їх прославляли: щоб дітей хвалили, а батьки отримували грамоти і подяки за виховання. Коли ж вас викликають до директора школи через погану поведінку, то дитина просто перевіряє вас на здатність любити її. У такі миті ви повинні бути вдячні своїй дитині, що маєте шанс відкрити серце і навчити дитину робити те саме. Коли мене викликали до директора школи, бо моя донька випадково впала на шафу і зламала її, я спершу обійняла доньку. А наступного дня ми купили котячу їжу і пішли годувати бездомних тварин у нашому районі. Для дитини це приклад того, що, звісно, можна балуватися, і батьки тебе прикриють — заплатять за ремонт пошкоджених меблів, а можна спрямувати кошти і власні сили на щось корисне і добре для іншого. Підлітки дуже люблять робити добрі справи, але вони не терплять зайвого пафосу на кшталт: «Ти маєш погодувати кота, бо він там нещасний помре на морозі». Просто скажіть, що ви не встигаєте це зробити, і передайте ініціативу та відповідальність: «Погодуй кота, я так поспішаю».

7. У найгірші моменти життя підлітка беріться не за ремінь, а за п’ять пальців

Ми звикли карати дитину, коли вона бешкетує, і хвалити, коли поводиться добре. Але є особливі випадки, коли ваш підліток накосячив дуже сильно. У такий кризовий момент треба використати практику «5 пальців»: берете п’ять пальців і затуляєте собі рота, а тоді швидко і міцно обіймаєте дитину. Чому це важливо? Дитина і без ваших нотацій знає, що вчинила погано. І ось у цей момент, коли ваш підліток зробив найбільшу дурницю в житті, він отримує досвід, що його не карають, а приймають, пробачають і дають підтримку. І колись пізніше, коли батьків уже не буде поруч, він знову зробить щось складне і можливо погане, і тоді він пригадає цей досвід: не карати себе, а дати собі підтримку. Так ви навчите дитину любити себе в час, коли найменше цього заслуговуєш.

8. Хваліть за дії і стосунки

Для виховання в дитині чоловічих якостей хваліть за дії: класно, що ти записав відео, класно, що ти приніс цю книжку, класно, що ти написав пост. Хвалити за конкретні дії — це ініціювати розвиток впевненості у собі, напористості. Якщо хочете, щоб розвивалося жіноче начало, хваліть дитину за стосунки: як чудово, що ти сьогодні погуляв із братом, як добре, що ти сьогодні подзвонила бабусі. Акцентування на стосунках і контактах з людьми розвиватиме жіночу структуру особистості як у дівчат, так і у хлопців. Більше ні за що можете не хвалити — цього цілком достатньо, щоб ваша дитина виросла успішною.

9. Відмовтеся від думки, ніби ви знаєте, як краще для вашої дитини

Коли дитині виповниться 8 років, почніть запитувати: як ти вважаєш, як краще зробити? Що раніше ми почнемо радитися зі своїми дітьми, то більше відповідальності вони на себе братимуть. І якщо дитина каже, що треба ще посолити суп, а ви знаєте, що не треба, то таки візьміть і пересоліть, і всі його з’їжте. Для дитини це означатиме, що її приймають. Можете один раз на тиждень записувати на диктофон, що каже вам дитина. Ви почуєте: посидь біля мене, допоможи мені, поїж зі мною. Дитина точно розкаже вам, як хоче, щоб з нею поводились і до неї ставились.

10. Навчіться слухати мовчки

Опануйте техніку коучингового слухання: дитина вам розповідає, а ви мовчки слухаєте і жестами показуєте, що чуєте і розумієте. Не ставте питання для уточнення, не ведіть дитину за своїми думками, не перетворюйте розмову на розпитування. Дитина розкаже лише те, що вважає потрібним і важливим розказати, а ви довіряйте тому, що дитина розповіла вам найважливіше про себе. Так ви покажете своє прийняття її. І коли пізніше настане період «секретиків», підліток не боятиметься поділитися. А потім настане момент, коли дитина запитає: а як у тебе минув день? Ось тоді ви розкажете про себе.

Поради для батьків "Як розпізнати булінг"

Вчимо дитину вирішувати конфлікти

Прості, але дієві кроки для правильної поведінки в конфліктних ситуаціях. Можна змінити трохи питання, адаптувати їх до віку дитини, але загальний напрямок залишається однаковим для всіх вікових груп.

Розповідайте дитині про те, що завжди можна вирішити конфлікт мирним шляхом: «Я впевнена, що якщо ми подумаємо, то знайдемо спосіб, щоб всі отримали те, чого хочуть".

Допоможіть дитині розібратися з тим, що вона відчуває, визначте разом її емоції: «Ти виглядаєш незадоволеним. Я думаю, ти незадоволений, і при цьому ще тобі сумно і прикро, що ти не можеш приєднатися до гри ».

Ставте навідні запитання та визначте, чого дійсно дитина хоче: «Ти говориш, що твоєму другові краще піти. А мені здається, ти сердишся, що він взяв твою машинку ».

Поясніть дитині, який у іншої людини може бути погляд на те, що відбувається, і навчіть ставити себе на місце іншого. Запитайте: «Як ти думаєш, що відчуває інша людина, опинившись в такій ситуації?». Запропонуйте їй поцікавитися в іншого учасника конфлікту про його почуттях і як він бажає, щоб розвивалися події.

Разом проговоріть можливі рішення. Нехай запропонує свої варіанти.

Дайте дитині можливість вибрати кращий з тих, що ви визначили як можливі «мирні» рішення конфлікту, нехай зробить кроки для його реалізації. Побудьте поруч, поки дитина буде імплементувати обраний варіант, щоб у разі потреби прийти на допомогу.

Читайте книги, казки і якщо в них є конфлікт - обговорюйте як він вирішився і як можна було по-іншому зробити. Наприклад, казка К.Д. Ушинського «Два козлика». Проговоріть, що компроміс у деяких випадках - теж гарне рішення конфлікту.

Інфографіка "Як випередити страх темряви і допомогти при його наявності"

Поради для батьків та педагогів "СКОРО ДО ШКОЛИ"

Колошкільне практичне Дитинознавство воєнного часу. Для батьків\опікунів та освітян.

Підготовка до школи. Режим дня, налаштування рутин

- Важливо вже зараз починати всій сім’ї прокидатись раніше. Зараз у нас може бути замало сил на швидку адаптацію. (Налаштування тілесних ритмів – саме по собі терапевтично. Прокидання, їжа, підготовка до сну - внесок в загальний стан стійкості) (шкода, що вони у нас збиваються тривогами).

- Налаштування дітей більше пов’язано з емоційними, «зовнішніми» діями – перебирання одягу, розкладання по поличках того, що «шкільне». -

- Підготовка робочого місця. (при навчанні онлайн теж важливо розділити простори – «домашній» та «робочий». Це може бути - стіл, лампа, прапорець, що позначає «робочий простір», постер на стіні. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу)

- З дитиною, що ходить в молодшу школу – підготувати рюкзак. Подумати разом, що із собою потрібно мати в школі, окрім канцелярії (минулого року ми готували маленький ліхтарик, іграшку – дармовис (брелок), необхідні ліки, виписували телефони близьких на папері, робили бейдж з ім’ям дитини)

- Важливо готувати руку до письма. (Можливо, грати в ігри, де потрібно писати слова, ліпити з тіста чи пластиліну)

Дорога - безпека

- Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама - пройти кілька разів дорогою до школи.

- Зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як і коли виходить на зв'язок із нами.

- Якщо є така можливість – зайти до школи. Дітям важливо "тілом відчути" місце, де вони будуть знаходитись. Доторкнутись до парти, піти до туалету, побачити їдальню.

- Якщо дитина навчатиметься онлайн - домовитися, що робити вдома під час сирени.

Нагадати, як вмикаються додатки - які використовують в навчанні.

Відносини

У дітей перед початком навчального року завжди буває багато тривоги – чи приймуть мене однокласники, чи збереглися відносини, чи знайду я своє місце в класі. Війна та стрес загострює відчуття одинокості. Для дітей, що після навчання онлайн переходять в офлайн формат може бути одночасно багато різних почуттів – і радість, і тривога. Прекрасно, якщо діти зможуть озвучити те, що їх турбує (ми можемо почати розмову самі, із своїх спогадів)

- Було б добре по можливості, зустрітись із класом чи хоч кількома однокласниками в зумі

- Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі - важливо дитину попередити про це. побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись.

- Якщо у вчителів будуть сили та можливість – буде турботливо учням, які навчаються за кордоном, надіслати листа – щоб діти відчули, що про них пам’ятають, що вони важливі, і ми чекаємо від них звісток та розповідей. Насправді підтримування контактів із всіма учнями, важливо для тих, хто в Україні і для тих, хто зараз за кордоном.

- І листа, чи повідомлення в групу вайбер\тг (може, створити таку групу) для всіх дітей класу – з привітанням, неформальним спілкуванням – це буде важливим і для старих, і для новеньких учнів.

- Якщо ви знаєте, що в класі є дитина, яка втратила близьких, в матеріалі є про те, як її можна підтримати. Ми маємо бути готовими висловити підтримку https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5789185791114978

- Під час уроків - саме зараз важливо пропонувати більше завдань, де б діти могли працювати в групах. Важливі спільні дії, можливо, спільні волонтерські проєкти. Школи, де діти та дорослі разом співають, та ті, де є театр – по результатах досліджень – школи, в яких набагато менше проявів булінгу.

Самооцінка та емоції.

Сором - провина - тривожність – самотність – відчуття неадекватності, неспроможності – це можливі наслідки травматизації та хронічного стресу. Початок шкільного життя може посилити ці стани. І дітям точно потрібна підтримка. І перше, що нам потрібно створювати – простір безпеки та близькості поруч з дорослими.

- Дітям важливо відчути і почути від нас, що вони здатні вчитися, здатні хоч щось контролювати та створювати в світі, який неможливо проконтролювати і який руйнується. Зараз будуть начебто загальні слова, але вони важливі:

- Ми створюємо атмосферу поваги та безпеки. Ми даємо їм право на помилку (уклін тим дорослим, які навчають дітей ставитись до помилки, як до важливого досвіду на шляху розвитку). І ми намагаємося давати їм практичні знання (зараз особливо потрібні «кейсові уроки», проєкти, знання, закріплені в діях)

- Діти зараз часто живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат. Святкування «перемог дня». Це дуже важливо – бо розчарування на початку навчального року може призвести до того, що у дитини не вистачить сил йти далі в процес.

- Чим більше рівень тривоги, тим більше потреба в контролі, в інформації, в створенні «рамок безпеки та відносин». потрібно розповідати – що за чим буде йти в діях та планах. Якщо є зміни, про них потрібно попереджати заздалегідь, бо зараз можуть бути складності з перелаштуванням, зі швидкою адаптацією.

- Дітям потрібно від нас чути, що ми розуміємо, що зараз навчатись складно. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес – робота гіпокампу, що відповідає в тому числі і за довгострокову пам’ять – пригнічується (починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все в діях, в рухах)

- Нам іноді здається що соромом і почуттям провини ми можемо стимулювати дітей – це позбавляє їх сил і стає ще одним травмуючим фактором.

- Довготривале переживання стресу може призводити до двох протилежних реакцій - Гіперактивність – Загальмованість. (важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку поруч з нами, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. Це нормальний процес. Але нам потрібно цю активність бути готовими скеровувати)

- Нам важливо нормалізувати, пояснювати дітям:

- Нормально – забути те, що вивчали минулого року. Ви точно будете все важливе повторювати. Ми не можемо спрогнозувати наскільки насправді серйозний цього року «літній відкат в знаннях»

- Нормально (особливо після навчання онлайн) не пам’ятати, що і де розташовано в школі. Було б добре влаштувати екскурсію школою, поставити в школі вказівники.

- Діти будуть швидко втомлюватись. Темп навчання може бути іншим – дітям важливо говорити про те, що це нормально. І нам важливо частіше робити паузи, пропонувати різні завдання. Дітям важливо не просто чути слова, а відчувати, що у них, особливо зараз - є свій час – і свій темп в засвоєнні матеріалу. І ми їм допоможемо.

- Під час уроку у дитини може змінитись настрій, вона може заплакати чи повністю втратити контакт з тим, що відбувається на уроці. (важливо узнати, що відбувається в родині дитини, можливо, вона хвилюється за тих, хто на фронті, не привертаючи уваги до дитини – можна запропонувати всьому класу нову активність, чи після уроку сказати, що ви помітили, що стан дитини змінився. Можливо, ви можете допомогти. Саме зараз – підтримка та турбота навіть важливіша за конкретні знання, що дитина може від нас отримати)

- Якщо шкільний день почався з тривоги, чи тривога була вночі – важливо зустріти дітей словами емоційної підтримки. Точно не починати навчання з контрольної роботи чи тесту.

На уроці

- Ми вибудовуємо «рамку безпеки» - правила, які стосуються відносин, навчального процесу, безпеки. З нагадування про те, що ми робимо під час тривоги – має починатись кожен урок протягом першої чверті.

- Діти (і дорослі), що пережили досвід травматизації, часто "забувають» правила орфографії. (На наслідки ковіду у багатьох наклався стрес. Можливо, ігри із словами, кросворди, картки будуть допоміжні)

- Можуть бути складності із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією ( це одночасно і геометрія, тригонометрія і те, що пов’язане з прийменниками – над – за - під – через..) (нам потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-д моделі – лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах)

- Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять – саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії

- Навички читання – у кожного з нас (дорослих та дітей) була своя адаптація до стресу – хтось почав вчитися і більше читати, а хтось досить не може сконцентруватись. Навички читання у дітей можуть погіршитись

- травматизація впливає на нашу здатність зв’язно висловлювати думки. І з одного боку – коли ми починаємо писати, говорити, рефлексувати – це завжди терапевтично. З другого, ми маємо бути готові до того, що у дітей це може бути ускладнене.

- Діти під час навчання можуть крутити щось в руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, це їх спосіб «відгальмувати» зайві сигнали – багато дітей так, навпаки, концентрується. Можливо, включити такі рухи – руханки в навчальний процес

- Багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках – це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити – може, включати додатки в телефонах в процес навчання.

- нам потрібно напрацювати практики для повернення дітей до уроку після укриття (буду про це писати окремо)

Техніка безпеки:

- Бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, про дім. Слідкувати за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти.

- Не давати практик із заплющеними очима – закрити очі це часто для дитини означає – втратити контроль. І якщо заплющити очі і буде тривога – це може спровокувати сильну емоційну реакцію.

- Самим передивитись всі відео, які збираємося демонструвати – щоб точно знати, чи немає там кадрів з мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів

- Ми не торкаємося дитини без дозволу. Уважні до дистанції в контакті (зараз у нас всіх загострене відчуття дистанції)

- Діти та дорослі, особливо зараз, дуже чутливі до насмішок та оцінки. Особливо підлітки сприймають інформацію - не те ЩО їм кажуть, а ЯК саме їм кажуть. Коли ми жартуємо, важливо на це зважати.

- Під час стресу ми більш "правопівкульні". Діти більш уважні до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів.

- Діти можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу – робити руханки. Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію.

- Не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видоху.

- Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби – особливо малюкам, важливо нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатись.

- Важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона легалізована– потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним

- Про укриття та їх облаштування буду ще окремо писати

Профілактика дитячих інтернет-злочинів. Недопущення участі неповнолітніх у наданні будь-якої інформації ворогу.

ПЕРЕДАЧА ТАЄМНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЗЛОЧИНЦЯМ (НАВЕДЕННЯ НА ОБ’ЄКТИ ДЛЯ АВІАУДАРІВ) АБО ІНШІ ЗЛОЧИННІ ДІЇ ЗА ГРОШІ ЧОМУ ДІТИ ЦЕ РОБЛЯТЬ?

“Популярність” серед однолітків та відчуття “особливості”, коли дитину обрали для виконання ніби надважливого та таємного завдання; шантаж злочинцями: часом злочинці можуть погрожувати дитині завдати шкоду їй чи її близьким, якщо дитина не виконає певне завдання; віра в безкарність: злочинці можуть казати дитині, що їй нічого не загрожує, якщо вона зробить таке завдання, адже вона дитина. Насправді, існує відповідальність за такі дії по ст. 113 Кримінального кодексу України. Бажання заробити гроші, адже доволі часто злочинці пропонують кошти за виконання таких завдань.

НА ЩО НАГОЛОШУВАТИ ПІД ЧАС БЕСІДИ З ДІТЬМИ?

Перед тим як щось поширити, написати людині в приватні повідомлення чи виконати завдання з мережі подумай, чи це ніяким чином не може нашкодити тобі чи твоїм рідним, як це може впливати на твоє майбутнє.

Якщо дитину додали у секретний чат чи пропонують зробити

таємне завдання, особливо під час війни, це є небезпечним. Важливо про це повідомити дорослим, яким дитина довіряє.

Дорослі люди мають просити дорослих про допомогу, а не дітей.

Важливо дитині ділитись з дорослими про те, що трапляється з нею в мережі, особливо, коли це викликає неприємні передчуття чи дитина не може одразу визначити, як вчинити.

ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ ВІД СХОЖИХ РИЗИКІВ?

Обговорювати з дітьми те, що пошук фінансів - це завдання дорослих людей. В той самий час завдання дітей - здобувати освіту. Так, в нашій країні війна, яка вплинула на кожну людину, на фінансову спроможність родин. У масштабних кризових ситуаціях люди втрачають роботу. Але це не означає, що так буде завжди.

Нагадувати про обов’язкові правила поведінки в Інтернеті:

- Не поширювати особисті дані (повне ім’я, номер мобільного телефону, адресу, паролі від своїх профілів) в Інтернеті.

- Не переходити за посиланнями, що надіслані з невідомих джерел у приватне повідомлення, в месенджер або на пошту.

- Не спілкуватись з тими, кого не знаєш в реальному житті. Особливо, якщо користувач наполегливо проситься в “друзі”.

- Звертатись до батьків чи вчителів, якщо хтось веде себе агресивно чи неприйнятно в мережі.

- Пам’ятати, що після поширення фото чи відео матеріалів втрачається контроль над ними.

- Закрити свої акаунти в соціальних мережах, щоб незнайомці не могли переглядати вміст сторінки та писати дитині. А в друзі додавати лише тих, кого дитина знає в житті.

В разі, якщо дитина помітила, що спілкується зі злочинцем, то важливо зробити скріншот такої переписки, заблокувати користувача, щоб він не зміг і надалі писати дитині, а також не відповідати на повідомлення від незнайомих користувачів.

Важливо звернутись до правоохоронних органів, наприклад, написавши електронного звернення до кіберполіції: callcenter@cyberpolice.gov.ua

Для видалення контенту, який зображає насильство над дитиною, важливо скористатись порталом - https://report.iwf.org.uk/ua