Ініціатива ЮНІСЕФ "ПОРУЧ". Психологічна підтримка постраждалим від воєнних дій
Юнісеф створили проект-підтримку для усіх, хто пережив травмуючі події та емоції. Участь безкоштовна. Отримати допомогу можуть як діти так і батьки та педагоги.
Тривожність під час війни. Заняття для дітей які відчувають тривогу.
Фахівці розповіли, як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, щоб зменшити наслідки психологічної травми.
1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.
В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.
2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
3. Діти потребують тактильності.
Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.
Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.
Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями
рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…
4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.
5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
6. Спостерігайте за грою дитини.
Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.
Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.
Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.
9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном.
Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.
10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:
- можна рвати або зминати папір;
- гра в «паперові» сніжки;
- можна «боксувати» м’яку подушку;
- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.
Стійкість для стійких. Вправи для заспокоєння для дітей та дорослих.
Активісти створили короткі анімаційні відео для дітей і дорослих із демонстрацією дуже простих вправ, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати.
Скачати коротенькі відео можна тут 20 відео для віднайдення спокою, або переглянути на ютуб-каналі nus.org.ua
Стійкість для стійких” – назва всіх проєктів, які я створюю в цей час, – каже співавторка відео, сімейна й дитяча психологиня Світалана Ройз. – Ми створили 20 маленьких анімацій із 10-20-секундними вправами-практиками, щоб у стресових ситуаціях повертати собі спокій. Механізм
стресу тілесний – у всіх практиках ми впливаємо на різні частини тіла, на м’язову активність, рухомість, робимо дихальні практики.У стресі та паніці ми відчуваємо себе безпорадними. Коли з’являється можливість щось самим робити, хоч на щось впливати – ми повертаємо собі силу”.
Практики можуть виконувати як діти, так і дорослі. Окрім того, їх можна використати як вправи для руханок.
До кожної вправи подано просте пояснення, як вона діє на людину, що зможуть зрозуміти навіть діти.
· Ідея: Світлана Ройз та Галина Титиш
· Зміст практик: Світлана Ройз
· Художниця: Наталка Найда
· Ілюстраторка: Майя Нгуєн
· Озвучування: Марина Запорожець
· Координаторка: Марина Маляренко
· Команда аніматорів: Володимир Бабутін, Олександр Барилович, Марія Габ
· Звукорежисер: Микита Барзішвілі
· Артдиректор: Василь Дубовий
· Окрема подяка: Ілля Філіпов і команда EdEra, ГO “Смарт Освіта”, Григорій Баран та Michel Taname
“Нова українська школа”
Взято з сайту НУШ
Немає коментарів:
Дописати коментар